ДОГОВІРНА ЦІНА ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ
УЗГОДЖЕННЯ
Основою складу вартості будівництва є договірна ціна .
Договірна ціна – це вартість підрядних робіт,
за якої підрядна організація, згодна виконати об'єкт замовлення.
Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і
використовується при проведенні взаєморозрахунків.
Ціна пропозиції, за якої підрядчик згодний виконати замовлення,
розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і
матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по
об'єкті замовлення, і поточних на них цін.
Для розрахунку ціни пропозиції претендента в залежності
від способу визначення виконавця робіт замовник надає претенденту (підрядчику):
а) при проведенні тендерів – відомість пропонованих
обсягів робіт, відомість ресурсів до неї з відповідними кошторисними чи цінами
без цін, чи інвесторську кошторисну документацію;
б) шляхом переговорів – проектно-кошторисну документацію
в повному обсязі.
У ціні пропозиції претендент (підрядчик) включає вартість
пропонованих до виконання підрядних робіт, а також прибуток, засоби на покриття
ризику, засобу на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів.
До складу вартості підрядних робіт підрядчик включає як
безпосередні, так і супутні витрати (прямі і накладні) на будівництво об'єкта
замовлення.
До безпосередніх витрат відносяться засоби, що підрядчик
планує витрачати безпосередньо на спорудження об'єкта замовлення, тобто на
трудові і матеріально-технічні ресурси.
До супутнього витратам відносяться засоби, що підрядчик
планує витрачати на:
підготовку території будівництва;
зведення і розбирання титульних тимчасових будинків і
споруджень;
додаткові витрати, зв'язані з виконанням
будівельно-монтажних робіт у зимовий період, якщо це планується проектом
організації будівництва.
Договірна ціна на будівництво об'єкта формується
претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних
організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення
оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який
є невід'ємною частиною контракту.
Договірні ціни можуть встановлюватись твердими,
динамічними та періодичними.
Тверді договірні
ціни
Тверді договірні ціни, зазвичай, встановлюються для
будівництва тривалістю до 1,5 років.
Тверді договірні ціни встановлюються незмінними на весь
обсяг будівництва і не уточнюються, за винятком випадків, якщо:
а) замовник змінює в процесі будівництва проектні
рішення, що викликає зміну обсягів робіт та вартісних показників;
б) в процесі будівництва в проектній документації та
інвесторських кошторисах виявлені безперечні помилки, які не були виявлені на
стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є
виконавцем проектно-кошторисної документації;
в) виникають обставини непереборної сили — надзвичайні
обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання
договору (контракту).
Динамічні договірні
ціни
Динамічні договірні ціни встановлюються відкритими та
можуть уточнюватися протягом всього строку будівництва.
Періодичні
договірні ціни
Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими і
мають елементи як динамічної, так і твердої договірних цін. Особливість такої
ціни полягає в тому, що на обсяги робіт, які плануються на визначений період,
зазвичай, цс річний план, встановлюється тверда договірна ціна (фіксована
частина ціни). Формування та застосування фіксованої частини періодичної
договірної ціни провадиться за правилами як для твердої договірної ціни.
По закінченні періоду, в якому діяла тверда ціна в складі
періодичної договірної ціни, вартість залишків робіт може уточнюватися з
подальшим встановленням твердої ціни на весь залишок або його частину.
Після погодження договірної ціни складається контракт на
виконання робіт. У контракті зазначається документ, покладений в основу
визначення вартісних показників; позначається вид договірної ціни: тверда,
динамічна або періодична; порядок та терміни уточнення договірної ціни; умови
фінансування та розрахунків за обсяги виконаних робіт; гарантії замовника та
підрядника тощо.
Таким чином, основним завданням кошторисного нормування
та ціноутворення в будівництві є:
забезпечення через систему ціноутворення в будівництві
визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування;
підвищення ефективності капітальних вкладень,
забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень
науки, техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному
виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій,
організаційних заходів тощо.
ПРИБУТОК
ПІДРЯДНИКА, КОШТИ НА ПОКРИТТЯ РИЗИКУ
Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують
пов’язані з ними витрати. За етимологією слова “прибуток” йдеться про щось
додатково отримане, тобто таке, чого раніше не було і що потім прибуло.
Прибуток є одним з фінансових джерел доходів
державного та місцевих бюджетів. Отже, прибуток задовольняє потреби суспільства
і держави. За рахунок прибутку здійснюється виробничий та соціальний розвиток
будівельного підприємства, задовольняються матеріальні потреби власників
(отримання дивідендів на інвестований капітал) та працюючих (отримання премій
та інших заохочувальних виплат, матеріальної допомоги тощо).
Наявність прибутку – одна із найсуттєвіших ознак
конкурентоспроможності будівельного підприємства. Налаштування на отримання
прибутку – рушійна сила ринкової економіки.
В економічному аналізі вдаються до різних
показників прибутку.
Кошторисний прибуток – це кошти, що враховують економічно обґрунтовану
величину прибутку підрядного підприємства від виконання будівельних і монтажних
робіт . Розмір кошторисного прибутку визначається у складі зведеного
кошторисного розрахунку після підсумку глав 1 – 12 і залежить від виду
будівництва, технічної та технологічної складності будови, термінів
будівництва, умов його фінансування тощо.
Прибуток у складі договірної ціни (ціни тендерної
пропозиції) – це економічно обґрунтований прибуток підрядника, який він планує
отримати від виконання робіт, що пропонуються.
Оскільки при розробці договірної ціни (ціни
пропозиції) підрядник враховує всі (як безпосередні, так і супутні витрати) у
поточних цінах на матеріально-технічні та трудові ресурси (на основі аналізу
власного банку даних), а також враховує конкретні умови виконання робіт в їх
грошовому еквіваленті, то прибуток у складі договірної ціни за своєю
економічною суттю для підрядника вже є проектом планового прибутку.
Плановий прибуток
визначається при розробці бізнес-планів діяльності будівельних підприємств. До
прибутку, зазначеного у складі затверджених договірних цін, додається очікувана
підрядником економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт. Така
економія може бути отримана внаслідок більш ефективного використання всіх видів
ресурсів, кращої організації виробництва і управління ним; пошуку більш
вигідних постачальників, субпідрядників, орендодавців, кредитних установ тощо.
Фактичний прибуток – це фінансовий результат виконання контрактів.
Визначається як різниця між отриманою виручкою за договірною ціною (без ПДВ) та
фактичними витратами. Дані про фактичні витрати наводяться у типовій формі
первісного облікового документа № КБ–3 “Довідка про вартість виконаних
підрядних робіт і затратах” . Форма № КБ–3 розповсюджується на всі будівельні
підприємства та їх структурні підрозділи всіх видів економічної діяльності
незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, у
тому числі ремонтні, за рахунок всіх джерел фінансування. Довідка за формою №
КБ–3 є обов’язковою при розрахунках за виконані будівельні роботи підрядним чи
господарським способами. Вартісні показники форми відображуються у поточному
рівні цін у відповідності з умовами контракту.
Валовий прибуток (збиток) – це різниця між чистим доходом (виручкою) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без ПДВ та собівартістю
реалізованої продукції. Синонім – прибуток від реалізації продукції. Таким
чином, основні фактори, що впливають на збільшення валового прибутку, – це
збільшення чистої виручки від реалізації робіт та зменшення собівартості. У
свою чергу, виручка від реалізації залежить від обсягів замовлень на будівельну
продукцію і договірних цін на неї.
Прибуток (збиток) від операційної діяльності (ПОД) – це алгебраїчна сума
валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу (від операційної оренди
активів, від реалізації оборотних активів тощо), адміністративних витрат,
витрат на реалізацію та інших операційних витрат (безнадійні борги, визнані економічні
санкції тощо).
Прибуток (збиток) від фінансової діяльності (ПФД) – це алгебраїчна сума
доходу від участі в капіталі (дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або
спільні підприємства); дивідендів; отриманих відсотків від фінансових
інвестицій; витрат на сплату відсотків, пов’язаних із залученням позикового
капіталу; збитків від участі в капіталі.
Прибуток (збиток) від інвестиційної діяльності(ПІД) – це алгебраїчна сума
доходів і витрат від реалізації необоротних активів, майнових комплексів і фінансових
інвестицій, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.
Фінансовий результат від звичайної діяльності
будівельної організації до оподаткування (ФРЗД) – це алгебраїчна сума прибутку
(збитку) від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, тобто:
ФРЗД =
ПОД ± ПДФ ± ПІД
Оподатковуваний прибуток. Згідно з чинним в Україні законодавством,
оподатковуваний прибуток (ОП) визначається зменшенням “Доходів звітного
періоду” на “Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг
та суму інших витрат звітного періоду”. Далі наведені основні складові доходів
і витрат з посиланням (у дужках) на статті Податкового кодексу України.
Доходи:
– дохід від операційної діяльності в розмірі
договірної (контрактної) вартості (дохід від реалізації товарів, виконаних
робіт, наданих послуг без ПДВ).
– інші доходи– це доходи від оренди / лізингу,
отримані суми штрафів та неустойки, вартість безоплатно отриманих товарів,
робіт, послуг, суми поворотної та безповоротної фінансової допомоги, доходи від
реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних
активів , суми безнадійної кредиторської заборгованості, інші доходи .
– доходи, що не враховуються для визначення
об’єкта оподаткування суми попередньої оплати та авансів, отриманих в рахунок
оплати виконаних робіт та наданих послуг; суми ПДВ; кошти, отримані за рішенням
суду; суми коштів у частині надмірно сплачених податків; емісійний доход;
дивіденди; кошти або майно у вигляді міжнародної технічної допомоги; основна
сума отриманих кредитів, позик тощо.
Собівартість та інші витрати .
Витрати операційної діяльності:
Собівартість реалізованих товарів, виконаних
робіт, наданих послуг
а) прямо пов’язані з виробництвом: прямі
матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці);
амортизація виробничих основних засобів та
нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом, вартість
придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом; інші прямі витрати ;
б) інші витрати:
– загальновиробничі витрати – це витрати на
управління виробництвом; амортизація основних засобів загальновиробничого
призначення; витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;
витрати на освітлення, опалення, водопостачання та водовідведення та інші
послуги з утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого
процесу; витрати на охорону праці та техніку безпеки; інші загальновиробничі
витрати;
– адміністративні витрати – це витрати,
спрямовані на обслуговування та управління підприємством;
– витрати на збут, у тому числі витрати на
рекламу та маркетинг.
Інші операційні витрати:
внески до страхових резервів;
суми нарахованих податків та зборів, установлених
чинним ПКУ;
єдиний внесок на обов’язкове державне соціальне
страхування; відшкодування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на пенсії;
витрати на інформаційне забезпечення
господарської діяльності;
фінансові витрати (відсотки за позиками, за
випущеними облігаціями тощо.
Витрати, що не враховуються при визначенні
оподатковуваного прибутку :
витрати на організацію та проведення прийомів,
презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання подарунків (крім благодійних
внесків);
суми попередньої оплати товарів, робіт, послуг;
витрати на
погашення основної суми позик;
дивіденди;
суми штрафів та / або неустойки чи пені;
витрати з
придбання товарів, робіт послуг від підприємця, що сплачує єдиний податок (крім
сфери інформатизації) тощо.
Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування
є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до
витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Якщо від’ємне
значення декларується платником податку протягом чотирьох послідовних
податкових періодів, то орган державної податкової служби має право провести
позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування.
Податкова ставка – це норма (у відсотках)
стягнення податку на прибуток.
Немає коментарів:
Дописати коментар