Новітні технології в будівництві 11 група за 26.01.2021

 

Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Зміст

1. Вступ.

2. Технологічна (робота) частина.

2.1. Загальні відомості : §18.1.

2.2. Вимога до опоряджувальних поверхонь §18.2.

2.3. Підготовка поверхонь під опорядкування: §19.2.3.

2.4. Інструменти та матеріали : §19:1-4, 20.1.

2.5. Види підмащування та опорядкування робіт. § 4.2.

2.6. Технології виконання опоряджувальних робіт. §19:5-20:2.

2.7. Приймання та обмір опоряджувальних робіт. §20:3.

2.8. Організація праці §3:3.

3. Заходи з охорони праці. §2:5-2:11

4. Використана література.

1. Вступ

Якість будівельної продукції — будинків і споруд різного при­значення залежить від багатьох складових, але основними серед них були і залишаються якість та довговічність будівельних ма­теріалів.

Довговічність будівельних матеріалів є чи не найважливі­шою проблемою сучасного будівництва, оскільки функціона­льні навантаження більшості з них використовуються надто короткий час порівняно зі стародавніми матеріалами, на осно­ві яких збудовані сотні і тисячі років тому споруди, що незва­жаючи на вплив зовнішніх природних чинників і часу й тепер вражають красою архітектури та майстерністю тогочасних бу­дівельників.

Сучасність і майбутнє потребують реконструкції старих будин­ків, надання їм оригінальності та виразності, застосування під час зведення будівель цікавих нестандартних вирішень як в оздобленні інтер'єрів, так і фасадів. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будівництво, зокрема в опорядження будин­ків, нові нетрадиційні матеріали і технології.

Сухі модифіковані опоряджувальні суміші мають стабільні властивості й, отже, їх застосування сприяє поліпшенню якості будівельних робіт і підвищенню продуктивності праці, знижен­ню витрат на транспортування і зберігання, зменшенню втрат матеріалів під час виконання робіт. Жоден матеріал не досяг та­кого ступеня технологічності, виразності й простоти, як високо-декоративні опоряджувальні покриття, полімермінеральні та синтетичні штукатурки.

Сьогодні у будівництві застосовують комплектні гіпсові сис­теми, які мають безмежні можливості дизайну, високі протипо­жежні та звукоізоляційні властивості, різне функціональне при­значення, як опоряджувальне, так і декоративно-конструктивне.

Описано нетрадиційні архітектурно-конструктивні вирішення окремих елементів будинку (вікон, дверей, сходів тощо)

Докладно охарактеризовано способи опорядження будинків традиційними матеріалами із застосуванням передових методів праці, комплексну механізацію технологічних процесів опоря­дження, завдяки якій підвищуються продуктивність праці та якість робіт і, навпаки, знижуються трудомісткість і частка руч­ної праці. Вдосконаленими моделями, тобто інструментами «но­вого покоління», доповнено номенклатуру ручних будівельно-опоряджувальних машин.

2.1. Комплектні гіпсокартонні системи.

Слово “комплект” у перекладі з латинської мови означає новий, а слово “система” – ціле. Отже поняття “комплексна система” передбачає таку номенклатуру будівельних матеріалів, виробів і закріплювальних елементів, при використанні якої можна досягти цілковитого вирішення певного будівельного завдання, цьому поняттю повністю відповідають комплексні системи Кнауф для сухого будівництва. Слід зазначити, що будівництво, називають сухим не тільки тому, що воно майже повністю унеможливлює “мокрі” процеси, а й тому, що раніше гіпсокартонні листи (ГКЛ) називали сухою гіпсовою штукатуркою. Цей термін застосовується і тепер.

Комплектні системи Кнауф поділяють на кілька груп: перегородки, облицювання, суха штукатурка, підвісні стелі, підлоги мансандри. Згідно з цим номенклатура елементів, що входять до складу визначеної комплектної системи, може змінюватись як залежно від її функціонального призначення, так і за потребами ринку.

У загальному випадку складовими комплектної системи є:

1. Будівельні матеріали і вироби підприємств Кнауф;

2. Комплектувальні матеріали і вироби інших підприємств;

3. Сертифікати та інша документація, що свідчить екологічну чистоту матеріалів і їхню відповідальність вимогам якості нормативно-технічних документів.

4. Інструмент і пристрої для будівельно-монтажних робіт.

5. Спецодяг.

6. Інформаційна і технічна документація (інформаційні й технічні листи та рекомендації фірми Кнауф, брошури, буклети, методична та інструктивна література; рекламні матеріали).

7. Навчання у навчальних центрах Кнауф технологічним процесам використання її продукції та інструментів, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки; підручники і навчальні посібники.

8. Технічне супроводження (консультації, технічний нагляд за виконанням робіт, інструктаж, експертні послуги).

Отже, комплектна система Кнауф – це набір певних матеріалів, виробів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що забезпечують виконання будівельно-монтажних та оздоблюваних робіт з використанням сучасних технологій для отримання продукції з гарантовано високими показниками якості.

Слід зазначити, що під сучасними будівельними технологіями треба розуміти не тільки використання найновіших матеріалів та інструментів, а й виробничий процес, що передбачає їх використання без фізичної втоми виконавців, що робить їхню працю соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною і безпечною.

2.2. Опорядження несівних стін і перегородок листами гіпсокартону, які кріпляться до основи за допомогою розчину на гіпсовому в’яжучому, а також з використанням маячних стрічок з гіпсокартону, називають сухою штукатуркою.

Міцність з’єднання листів гіпсокартону (ГКЛ)із матеріалом основи(поверхнею, що опорядковується) залежить, з одного боку, від якості підготовки основи, а з другого – від клейкої здатності розчину на гіпсовій основі. Поверхня стін може бути обштукатурена або забруднена після розпалублення, пофарбована, покрита гідроізоляцією. Різна фактура і пористість цих матеріалів істотно впливає на зчеплення монтажного клею із основою. Пористість матеріалу основи означає його всмоктувальну здатність. Якщо воду, що використовували для виготовлення монтажного клею, швидко поглине основа, то клейка здатність і міцність клею після його тужавлення будуть недостатніми. А коли ні, то хоча клей і не втратить своїх клейких і міцні стих показників, проте для їх реалізації може знадобитися тривалий час, що стане на заваді будівництву.

Широке використання сухої штукатурки в багатьох країнах світу і накопичений досвід її влаштування дають змогу сформувати низку вимог щодо її основи:

1. Основа має бути міцною, сухою, не вивітреною, захищеною від атмосферних впливів (різкого перепаду температур і вологості повітря, атмосферних опадів).

2. Поверхня повинна бути чистою (очищеною від олії, фарби, пилу, будівельних розчинів, плісняви, моху, паперу тощо).

3. Основи з високою всмоктувальною здатністю мають бути попередньо зволожені або з метою зменшення втрат води і зниження їхніх будівельних властивостей оброблені монтажним клеєм.Оброблення гіпсокартонних листів.

Гіпсокартонні листи і плити всіх типів легко обробляються, особливо за наявності спеціальних інструментів Кнауф для різання, шліфування, стругання кромок і випалювання отворів (рис. 19.5-19.10).

Залежно від вимог до точності виконання робіт із розкроювання і обрізання ГКЛ здійснюють такі роботи:

1) Просте розкроювання за допомогою лінійки; метра, металевого трикутника і різання ГКЛ на столі з рівною поверхнею ножем для різання ГКЛ або за допомогою спеціальних пристроїв – різака малого (для відрізування смуг до 120 мм завширшки) або різака великого (для відрізування смуг більшої ширини – до 630 мм) (рис. 19.11);

2) Точне розкроювання ГКЛ, наприклад при різанні перфорованих, шліцьова них або комбінованих гіпсокартонних панелей з використанням ножівки, що має вузьке полотно з дрібними зубцями, або ручною дисковою електропилкою.

При простому розкроюванні картону ГКЛ різання здійснюють з лицьового боку спеціальним (шевським) ножем (рис. 19.12, а). надрізаний ГКЛ укладають на край столу і роблять надлом нерозрізаного гіпсового осердя. Після цього ножем для різання м розрізають картон на зворотному боці листа. Утворену кромку обробляють обтиральним рубанком так, щоб кромка була рівною і не мала зламів (рис. 19.12, б).

Якщо обрізні кромки мають утворити шов, то їх слід підготувати до шпаклювання одним із таких двох способів:

а) для шпаклювання з армуючою стрічкою (шпаклівкою “Фугенфюллер”) кромковим рубаком знімають фаску під кутом 45º на 1/3 товщини ГКЛ і видаляють картон уздовж кромки в місцях укладання стрічки;

б) для шпаклювання без армуючої стрічки з використанням шпаклівки “Уніфлот” рубаком знімають фаску під кутом 22,50 на 2/3 товщини ГКЛ. Після зняття фасок краї картону зачищають шліфувальним рашпілем або наждачним папером.

Обшиваючи стіни і перегородки з віконними і дверними прорізами, ГКЛ попередньо розміщають на столі з рівною поверхнею. Потім їх розкроюють ножем, ножівкою або дисковою пилкою з утворенням прорізів потрібних розмірів. Канти прорізів обробляють шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Якщо використовують ГКЛ то в зоні дверної коробки не слід розміщувати обтиснену, стоншену кромку. Її треба обрізати, оскільки вона щільно не перекриється наличником дверної коробки, що призведе до погіршення звукоізоляції приміщення.

Для вимикачів, розподільних коробок і розеток прихованої електропроводки в м вирізують круглі отвори за допомогою дриля із змінною насадкою (рис. 19.13).

Криволінійні поверхні отримають так. Опуклі та ввігнуті криволінійні поверхні малого радіуса обшивають спеціально обробленими ГКЛ потрібних розмірів. Для цього в картонній оболонці ГКЛ роблять поперечні надрізи з кроком 2 .3 (для опуклої поверхні з лицьового боку, для ввігнутої зі зворотного).

Заготовку з надрізаною картонною оболонкою або V – подібними прорізами (рис. 19.14) загинають у потрібному напрямку, внаслідок чого отримують гіпсокартонний елемент потрібної форми.

Криволінійну поверхню радіусом 150 .200 мм можна отримати іншим способом (без поперечних надрізів), наприклад попереднім замочуванням ГКЛ (завтовшки 9,5 .12,5 мм). Для цього заготовку ГКЛ укладають на кружала, накривають її мокрим рядном на 10 .12 год, після чого вона деформується так, як належить. Цей процес відбувається активніше, якщо майбутню ввігнуту поверхню попередньо обробити валиком із шипами (рис. 19.15) для утворення на ній макропор. Потім цей бік ГКЛ обробляють губкою, змоченою у воді. Кінці заготовки можна закріпити для отримання бажаної конфігурації