Опорядження поверхні листами сухої штукатурки.
ГІПСОКАРТОННІ
РОБОТИ
Технологія
виконання гіпсокартонних робіт
Гіпсокартонні системи використовуються
для лицювання стін і стелі, влаштування міжкімнатних перегородок. Дані системи
мають широкі можливості дизайну, високі протипожежні та звукоізоляційні
властивості. Випускають гіпсові панелі різних марок будівельні фірми: німецька
«Knauf», французькі «Compagnie de Saint-Cobain SA», «Lafarge». У сучасному
будівництві найбільш розповсюджуваними є і гіпсокартонні листи (ГКЛ) фірми
«Knauf». Інструменти для виконання гіпсокартонних робіт Для виконання
гіпсокартонних робіт застосовуються різноманітні робочі інструменти та пристрої
Види і структура гіпсокартонних листів
Гіпсокартонні листи – це оздоблювальний
виріб, що складається із шару гіпсу певної товщини (гіпсового осердя) та
приклеєних до нього з боків листів високоякісного багатошарового пресованого
картону, товщина якого не перевищує 0,6 мм.
ГКЛ виготовляють за безперервною
технологією на великих конвеєрних лініях. Розвальцьована в процесі виготовлення
на конвеєрі гіпсокартонна стрічка після розрізання перетворюється на окремі
листи певної довжини. Кожний такий лист після зняття з конвеєра має чотири
грані – дві оброблені і дві необроблені (не закриті картоном). Картонна
оболонка ГКС міцно приклеєна до гіпсового осердя. Тип гіпсокартонних листів і
вимоги, яким вона мають відповідати, регламентуються відповідними нормами і
стандартами.
Асортимент ГКЛ, що випускаються підприємством
«Кнауф», визначається умовами їхньої роботи, сфери застосування і
технологічного виготовлення. ГКЛ, 117 що виготовляються за конвеєрною
(прокатною) технологією, поділяються на два типи:
–
гіпсокартонні будівельні листи ГКЛ;
– гіпсокартонні будівельні листи вогнестійкі
ГКЛО (GKF).
Обидва типи ГКЛ складаються переважно з
будівельного гіпсу, а їхні поверхні й повздовжні кромки обклеєні міцним
картоном. У складі гіпсового тіста, з якого виготовлене осердя листа, можуть
добавлятись різні заповнювачі. Наприклад, для підвищення стійкості гіпсового
тіста додають мінеральні або скляні волокна, які не дають змогу осердю
поділятись на окремі частини внаслідок сильного нагрівання чи зневоднення.
Завдяки цьому осердя перетворюється у вогнезахисний ізоляційний шар.
Типи ГКЛ мають певні сфери застосування.
ГКЛ (GKB) призначені для облицювання різних плоских поверхонь замість звичайної
штукатурки, а також для виготовлення комбінованих гіпсокартонних плит (ГКП). Їх
можна використовувати для обшивання каркасів стель, у тому числі підвісних, і
стін та виготовлення збірних перегородок.
ГКЛО (GKF) використовують для
облицювання і обшивання каркасів стін і стель, міжкімнатних перегородок у
приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою.
Для облицювання або обшивки стін і стель
у приміщеннях з високою вологістю (понад 75%) і підвищеними вимогами до
вогнестійкості будівельних конструкцій призначені ще два типи ГКЛ. Лицьова
картонна поверхня і гіпсове осердя таких листів просочені спеціальними
розчинами для зменшення всмоктування вологи. До просочених (імпрегнованих)
типів ГКЛ належать такі листи:
а) з підвищеною вологостійкістю типу ГКЛ
(GKВІ);
б) з підвищеною волого-та вогнестійкістю ГКЛВО
(GKFІ).
Крім відповідного просочування, в ГКЛВО
містяться мінеральні або скляні волокна. Сфера їхнього застосування поширюється
на оздоблення 118 обгороджувальних конструкцій у приміщеннях з підвищеною
вологістю і пожежною небезпекою.
Відрізнити різні типи ГКЛ один від
одного можна за допомогою кольору їхньої картонної оболонки і позначень на
зворотному боці, що наносяться на заводі для забезпечення правильності монтажу
листів на будівельному майданчику. Передбачається різне забарвлення картонної
оболонки з лицьового і зворотного боків, а також маркування (написи) на
зворотному боці ГКЛ (табл. 2).
Вони виготовляються з різними за формою
поздовжніми кромками, обклеєні картоном, які визначають засіб і якість
шпаклювання стиків між сусідніми ГКЛ
Поперечні кромки ГКЛ, що утворюються
внаслідок заводського розрізання гіпсокартонних стрічок, обробляють на заводі,
або на місці їх використання за допомогою рубанків косого обрізання та рашпилів
для шліфування кромок ГКЛ.
Для ГКЛ, що мають обрізні кромки з усіх
боків під прямим кутом, відхилень за довжиною кромки допускається не більше,
ніж 15% номінального розміру. Відхилення таких листів від прямого кута не
повинно перевищувати 0,2% довжини відповідної кромки.
УК, АК – скошена (обтиснута), стоншена кромка,
призначена для обклеювання армувальною стрічкою і шпаклювання швів; ПК, VK –
прямокутна поздовжня кромка для монтажу насухо без шпаклювання стиків; WK –
поздовжня кромка з фаскою, призначена для утворення видимих поздовжніх рисунків
(монтаж насухо без шпаклювання швів); ЗК, RK – заокруглена поздовжня кромка,
призначена для шпаклювання стиків сухої штукатурки без армувальних стрічок;
ПЛУК, НRAK – напівкругла, скошена за довжиною (стоншена) кромка, призначена для
обклеювання армувальною стрічкою і шпаклювання швів; ПЛК, НRK – напівкругла
поздовжня кромка, призначена для шпаклювання швів без армувальних стрічок; ПК,
SK – поперечна обрізна кромка ГКЛ, що не обклеєна 120 картоном; FK – поперечна
обрізна кромка, призначена для шпаклювання швів без армувальних стрічок з
відкритим гіпсовим осердям.
Транспортування
гіпсокартонних листів
Після виходу із конвеєра ГКЛ відразу
пакетується штабелеукладачем у пакети по 50-60 штук з пакуванням у
поліетиленову плівку. Пакети обов’язково комплектуються ГКЛ одного типу і
розміру. Пакет розміщують на підкладках однакової висоти з деревини або зі смуг
гіпсокартону. Підкладки (не менше, ніж шість) мають бути на відстані 0,5 м одна
від одної. Загальна висота ГКЛ, підготовленого до транспортування, не повинна
перевищувати 750 мм.
ГКЛ можна перевозити будь-яким
транспортом. При перевезенні ГКЛ формують у штабелі. Висота штабеля
визначається габаритними розмірами транспортного засобу та несівною здатністю
його підлоги. У разі підіймання, опускання, транспортування і ручного
перенесення ГКЛ слід звертати особливу увагу на збереження їх кромок і кутів.
Спеціальні пристрої (ручка і пояси) для перенесення ГКЛ до робочих місць, а
також візки для їхнього перевезення у вертикальному положенні полегшують
транспортування і зберігання від пошкоджень.
ГКЛ слід зберігати в закритих сухих
приміщеннях за температури повітря не нижче, ніж 5оС, на відстані не менше, як
1,5 м від опалювальних пристроїв на рівних, плоских основах.
Якщо під час перевезення і складування
ГКЛ були зволожені, а потрібно штабелювати різнорозмірні ГКЛ, то більш дрібні
вироби укладають зверху, надалі їх можна використовувати тільки після повного
висушування. Заборонено складувати ГКЛ у вертикальному положенні, оскільки це
може призвести до пошкодження їхніх кромок та інших деформацій. При складуванні
листів у пакетах і штабелі не слід допускати деформування їх, пошкодження
осердя та провисання
Висота штабеля визначається габаритами
та несучою здатністю транспортного засобу.
При підійманні, опусканні,
транспортуванні та ручному перенесенні ГКП слід звертати особливу увагу на
зберігання кромок і кутів ГКП. Спеціальні пристрої (ручки і пояси) для
перенесення ГКП до робочих місць, а також візкидля їх перевезення у
вертикальному положенні полегшують транспортування і зберігають ГКП від
пошкоджень. ГКП слід зберігати в закритих сухих приміщеннях при температурі не
нижче +5оС, на відстані не менше 1,5 м від опалювальних пристроїв на рівних,
плоских основах. Якщо виникає необхідність штабелювання ГКП, які були
зволожені, то подальше їхнє використання можливе тільки після повного
висушування. Не можна складувати ГКП у вертикальному положенні, оскільки це
може призвести до пошкодження їхніх кромок та інших деформацій. Складування
плит в пакетах і штабелях слід здійснювати так, щоб унеможливлювалось їх
деформування, пошкодження осердя та провисання.
Підготовка
гіпсокартонних листів
Гіпсокартонні листи і плити всіх типів
легко обробляються, особливо за наявності спеціальних інструментів «Кнауф» для
різання, шліфування, стругання кромок і випалювання отворів.
Залежно від вимог до точності виконання
робіт із розкроювання і обрізання ГКЛ здійснюють:
– просте розкроювання за допомогою
лінійки, метра, металевого трикутника і різання ГКЛ на столі з рівною поверхнею
ножем для різання ГКЛ 122 або за допомогою спеціальних пристроїв – різака
малого (для відрізування смуг до 120 мм завширшки) або різака великого (для
відрізування смуг більшої ширини – до 630 мм);
– точне розкроювання ГКЛ, наприклад, при
різанні перфорованих, шліцьованих або комбінованих гіпсокартонних панелей з
використанням ножівки, що має вузьке полотно з дрібними зубцями, або ручною
дисковою електропилкою.
При простому розкроюванні картону ГКЛ
різання здійснюють з лицьового боку спеціальним (шевським) ножем, надрізаний
ГКЛ укладають на край столу і роблять надлом нерозрізаного гіпсового осердя.
Після цього ножем для різання розрізають картон на зворотному боці листа.
Утворену кромку обробляють обтиральним рубанком так, щоб кромка була рівною і
не мала зламів.
Якщо обрізні кромки мають утворити шов,
то їх слід підготувати до шпаклювання одним із таких двох способів:
– для шпаклювання з армувальною стрічкою
(шпаклівкою «Фугенфюллер») кромковим рубанком знімають фаску під кутом 45º на
1/3 товщини ГКЛ і видаляють картон уздовж кромки в місцях укладання стрічки;
–
для шпаклювання без армувальної стрічки з використанням шпаклівки «Уніфлот»
рубанком знімають фаску під кутом 22,50º на 2/3 товщини ГКЛ. Після зняття фасок
краї картону зачищають шліфувальним рашпілем або наждачним папером.
Обшиваючи стіни і перегородки з
віконними і дверними прорізами, ГКЛ попередньо розміщають на столі з рівною
поверхнею. Потім їх розкроюють ножем, ножівкою або дисковою пилкою з утворенням
прорізів потрібних розмірів. Канти прорізів обробляють шліфувальним рашпілем
або наждачним папером. Якщо використовують ГКЛ, то в зоні дверної коробки не
слід розміщувати обтиснену, стоншену кромку. Її треба обрізати, оскільки вона
щільно не перекриється наличником дверної коробки, що призведе до погіршення
звукоізоляції приміщення.
Для вимикачів, розподільних коробок і
розеток прихованої електропроводки вирізують круглі отвори за допомогою дриля
зі змінною насадкою.
Криволінійні поверхні отримують так.
Опуклі та ввігнуті криволінійні поверхні малого радіуса обшивають спеціально
обробленими ГКЛ потрібних розмірів. Для цього в картонній оболонці ГКЛ роблять
поперечні надрізи з кроком 2-3 (для опуклої поверхні з лицьового боку, для
ввігнутої – зі зворотнього).
Заготовку з надрізаною картонною
оболонкою або V – подібними прорізами загинають у потрібному напрямку,
внаслідок чого отримують гіпсокартонний елемент потрібної форми. Криволінійну
поверхню радіусом 150-200 мм можна отримати іншим способом (без поперечних
надрізів), наприклад, попереднім замочуванням ГКЛ (завтовшки 9,5-12,5 мм). Для
цього заготовку ГКЛ укладають на кружала, накривають її мокрим рядном на 10-12
год., після чого вона деформується згідно з задумом. Цей процес відбувається
активніше, якщо майбутню ввігнуту поверхню попередньо обробити валиком із
шипами для утворення на ній макропор. Потім цей бік ГКЛ обробляють губкою, змоченою
у воді. Кінці заготовки можна закріпити для отримання бажаної конфігурації.
Кріплення
гіпсокартонних листів
До рівних підготовлених поверхонь стін,
наприклад з бетону, ГКЛ приклеюють нанесенням тонких суцільних смуг клею
«Фугенфюллер» зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та
однієї-двох смуг посередині ГКЛ, укладених лицьовим боком униз на очищену
поверхню підлоги переносного робочого столу. Після нанесення клею піднімають
ГКЛ, встановлюють на підкладки, укладені під стінку для утворення зазору 20 мм
з підлоги, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска або рівня.
Підкладки з-під ГКЛ видаляють лише після тужавіння клею. Як правило,
гіпсокартонні листи приклеюють вертикально. Слід мати на увазі, що ГКЛ можна
вирівнювати лише до того моменту, поки клей не почне тужавіти. Гіпсокартонні
листи встановлюють упритул один до одного. Бажано влаштувати підряд не менше,
ніж 124 два, а краще три ГКЛ на розчин з одного замісу. Одночасно
рекомендується вирівняти установлення.
Приклеювання ГКЛ до нерівних поверхонь
стін (нерівності до 20 мм), зведених із цегли, різних стінових блоків або
змішаної кладки (цегла і стінові блоки або камені) потребує нанесення більшого
шару гіпсового клею. У цьому разі використовують гіпсовий клей «Перлфікс», який
кельмою наносять по периметру і по середині ГКЛ купками через 30-35 см. Уздовж
повздовжніх кромок та краю ГКЛ, що прилягає до підлоги, клейові купки наносять
близько або майже впритул одна до одної 3-4 см заввишки. Для ГКЛ 9,5 мм
завтовшки клейові купки укладають у чотири ряди, для ГКЛ 12,5 мм завтовшки – у
три ряди (по ширині ГКЛ).
Під час робіт слід встановлювати підряд, як і
в попередньому випадку, не меншу, ніж три ГКЛ на клею з одного замісу з
одночасним вивірянням їх під рівень або висок. При встановленні ГКЛ на
підкладки не можна залишати порожнини у швах, оскільки після їхнього оброблення
(шпаклювання) на ділянці стику можуть утворитися тріщини.
На стінах зі змішаною кладкою або
бетонних, шлакобетонних блоків, з вапняка-черепашника, у разі нерівностей понад
20 мм, слід сформувати рівну поверхню за допомогою маячних смуг з ГКЛ завширшки
10 см, які приклеюють до стіни клеєм «Перлфікс» і вирівнюють під рівень, висок
або рейку. Улаштовуючи вирівнювальну основу з маячних гіпсокартонних смуг,
спочатку до стіни зверху і внизу приклеюють горизонтальні смуги з ГКЛ, а потім
вертикальні з кроком, що відповідає, як правило, пополовині ширини ГКЛ. Як і в
попередніх випадках, поміж крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і
стелі) слід залишити зазори 10-20 мм. Відстань між осями симетрії вертикальних
маячних смуг не повинна перевищувати фактичних розмірів ширини ГКЛ.
На приклеєний до стіни «каркас», сформований
із смуг ГКЛ, або на зворотній бік ГКЛ зубчастим калібрувальним шпателем
наносять тонкий шар клею «Фугенфюллер», після чого ГКЛ приклеюють до каркаса і
вирівнюють облицювання правилом.
Поштукатурену поверхню, яку пофарбовано
фарбами або облицьовано керамічною плиткою, а також вологу бетону поверхню
стіни не можна використовувати як основу для опорядження сухою штукатуркою. У
такому разі рекомендовано або влаштування каркаса (з металевих профілів
«Кнауф»), або розчищення поверхні основи.
Стінки димоходів опоряджають сухою
штукатуркою приклеюванням заготовки з ГКЛ клеєм «Перлфікс» по всій площині поверхні,
що опоряджується. Товщина шару клею після вирівнювання заготовок під рівень і
висок має бути не менше, ніж 15 мм. Відстань від внутрішньої поверхні труби
димоходу до ГКЛ – не менше, як 20 мм.
У
місцях встановлення умивальників, унітазів та інших санітарно-технічних
пристроїв, прикріплених безпосередньо до стіни, яка опоряджується, ГКЛ кріплять
за допомогою шару клею, наносячи його на поверхню стіни. Так само облицьовують
проміжки стін між віконними та дверними прорізами, колони і пілястри.
Стіни підвальних приміщень при їхньому
опорядженні сухою штукатуркою мають бути сухими. Зворотній бік ГКЛ обклеюють
пароізоляцією, наприклад, алюмінієвою фольгою або поліетиленовою плівкою. Шви
між ГКЛ повинні бути паронепроникними. Ця сама вимога ставиться також до приміщень,
в яких розміщені сауни і басейни, ванні кімнати. З’єднання в кутах і по крах
ГКЛ зашпаровують шпаклівкою так, щоб вони не пропускали повітря. Гладенькі
стіни і такі, що не всмоктують вологу (цементобетон), перед опорядженням сухою
штукатуркою обробляють ґрунтовкою «Кнауф-бетонконтакт» для надійного зчеплення
з гіпсовим клеєм. Дуже адсорбуючі стіни (цегли, особливо з порожнинами,
шлакоблоки, арболіт, керамзитобетон, вапняк-черепашник) ґрунтують ґрунтовкою
«Кнауф-грундерміттель», щоб зменшити поглинання вологи. Пароізоляцію наносять
на теплі поверхні стіни і перегородок. Обрізні кромки ГКЛ покривають
водовідштовхувальною (гідрофобною) ґрунтовкою, наприклад «Тіфенгрунд», або
спеціальною ізоляційною стрічкою. Найдоцільніше це зробити до опорядження. ГКЛ
не повинні торкатися зволожувальних 126 поверхонь, щоб конденсат води, що
стікає по них, не був би у безпосередньому контакті з гіпсокартонною обшивкою.
Відстань до зволожувальної поверхні має становити не менше, ніж 1 см. За
потреби, на поверхні ГКЛ влаштовують гідроізоляцією.
Обшивка поверхонь перегородок і підвісних
стель з ГКЛ передбачає утворення швів між суміжними елементами. При цьому шви в
стиках ГКЛ можна залишати відкритими для використання їхніх декоративних
можливостей або заповнювати шпаклівками. Слід зазначити, що відкриті шви в
стінах ГКЛ сприяють вирівнюванню напружень в обшивці обгороджувальних
конструкцій, не спричиняючи видимих деформацій за зміни волого-теплового режиму
або в разі дії на неї механічних навантажень.
Якісне виконання і оброблення швів у
гіпсових обшивках залежить не тільки від професійного виконання певних робіт
фахівцями, а й від таких чинників:
–
вологості приміщень, пов’язаної з природними умовами (холодна дощова зима) або
виконанням «мокрих» будівельних процесів;
– коливання температури, що зумовлюється
виділенням теплоти з асфальтобетону або при висушуванні приміщень нагрівальними
приладами;
–
рухів повітря (протягів) при відкритих отворах під час провітрювання приміщень;
– силових дій, пов’язаних з деформаціями
будівельних конструкцій (прогинання перекриттів, осідання фундаментів).
Усі роботи, пов’язані з улаштуванням і
обробленням швів, слід виконувати на завершальних етапах зведення будівлі, коли
в ній закінчено просушування обштукатурених поверхонь і наливних підлог, після
охолодження асфальтобетонних підлог, провітрювання приміщень та скління вікон.
Шпаклювальні роботи виконують за стабільної температури повітря в приміщенні не
менше 10°С.
ГКЛ із заокругленими повздовжніми
кромками розташовують із зазорами в місцях їхнього стикування. Для листів 9,5
мм завтовшки, які використовують при 127 влаштуванні сухої штукатурки, зазор
становить 3 мм, а для ГКЛ 25 мм завтовшки – 5 мм.
Перед шпаклюванням швів поверхні ГКЛ, на
які може потрапити вода або які потребують захисту від зволоження, заздалегідь
покривають гідроізоляцією «Кнауф-Флехендихт».
Шви шпаклюють двічі: спочатку наносять
підготовчий шар (ґрунт), а потім оздоблювальний (накривний) шар. Накривний шар
шпаклювальної маси можна наносити тільки після остаточного тужавіння
підготовчого шару. Наносять його шпателем 20-30 см завширшки. Цей шар заповнює
нерівності, що залишилися після виконання попередніх операцій. Надлишки
шпаклівки видаляються широким шпателем після її легкого затвердіння. Краї
накривального шару мають забезпечувати плавне сполучення сусідніх ГКЛ.
Плавність цього сполучення контролюють сталевою лінійкою: між лінійкою і
площиною сполучення не повинно бути зазорів. Після того, як шов зат
вердне, його обробляють шпателем,
стежачи за тим, щоб не пошкодити картонну оболонку. Останній шар шпаклівки не
можна загладжувати теркою із повсті, оскільки фактура зашпакльованої ділянки
обшивки істотно відрізнятиметься від решти картонного опорядження, що може
зіпсувати остаточне оздоблення поверхні. Тому після висихання шпаклівки
виявлені дефекти і нерівності усувають шліфувальним інструментом або теркою.
Таку ж технологію можна застосовувати й
під час оброблення швів шпаклівкою «Джойнтфіллер супер» з використанням
армувальної паперової стрічки. Спочатку наносять підготовчий шар з укладанням
на нього паперової стрічки, потім – тонкий шар шпаклівки на паперову стрічку.
Після тужавіння і висихання підготовчого і тонкого шарів шпаклівки наносять
накривний вирівлювальний шар. Надлишки шпаклівки знімають широким штапелем.
Недотримання технології шпарування швів
між ГКЛ призводить до утворення різних дефектів швів гіпсокартонних обшивок. До
найпоширеніших дефектів швів належать тріщини у швах і видимі контури швів.
Основними причинами таких дефектів є перевищення розтягувальних напружень над міцністю матеріалу шпаклівки, укладеного в
стикові ділянки гіпсокартонної обшивки. Небезпеку тріщоутворення потрібно
врахувати при зведені будинків і споруд у сейсмонебезпечних регіонах і на
територіях, де інтенсивно добувають корисні копалини в підземних гірських
родовищах. Тому, в разі застосування технологій «сухого» будівництва, в цих
регіонах доцільно використовувати (видимі) відкриті шви в гіпсокартонних
обшивках, що не підлягають шпаклюванню. Такі шви можуть зазнавати деформацій,
які, звичайно, не погіршують зовнішнього вигляду або експлуатаційних
властивостей обшивки обгороджувальних конструкцій, особливо з ковзними
сполученнями стель, перегородок і стін.
Утворення тріщин у швах між ГКЛ
спричиняються:
–
шпаруванням шпаклювальними масами без використання армувальних стрічок, які
ущільнюють поверхню швів;
–
використанням шпаклівок, що втратили здатність до тужавлення. При цьому тріщини
з’являються переважно обабіч стику по краях армувальної стрічки;
– порушенням волого-теплового режиму або
випадковими навантаженнями під час виконання робіт, або у процесі експлуатації
будинків і споруд;
–
дефектами виконання деформаційних швів при влаштуванні гіпсокартонних обшивок
значної довжини і площі (понад 15 м і 50 м2 відповідно).
Отже, температурні шви слід улаштувати в
довгих коридорах через кожні 15-20 м та в приміщеннях значної висоти і довжини,
через кожні 8-10 м.
Видимі контури швів на обробленій
поверхні гіпсокартонних обшивок при їх освітленні боковим світлом зумовлюються
такими причинами:
–
через їх шліфування, надмірну ширину, неякісне ґрунтування поверхні під
фарбування;
–
опуклості (вм’ятини) у зоні швів відносно великого за довжиною розміру, що
утворилися внаслідок неякісного вирівнювання;
– наявність уступів (задирок) на
поверхні швів, що утворюються при нестабільному волого-тепловому режимі в
процесі шпаклювальних робіт;
–
помилка монтажу гіпсокартонної обшивки (поперечні стики ГКЛ без утворення
фасок), яку своєчасно не усунено до початку шліфувальних робіт;
–
помилки, допущені при шпаклюванні швів: передчасне нанесення накривного шару на
поверхні шпаклівки, що недостатньо затужавіла; шпаклювання виконано за один
раз; застосування неякісної шпаклівки, що втратила свою міцність через
порушення технологічних операцій; недостатня кваліфікація опоряджувальника.
У разі помилок можна усунути видимі
контури швів, хоча це пов’язано із зайвими витратами матеріалів і часу.
Зокрема, можна виконати додаткове шпаклювання, але вже по всій поверхні
обшивки, або обштукатурити цю поверхню тонким шаром структурної штукатурки.
Шліфування опуклостей у зонах швів не завжди ефективне, оскільки виникає
небезпека пошкодження не покритих шпаклівкою ділянок гіпсокартону.
Будь-які роботи, пов’язані з усуненням
дефектів швів у гіпсокартонних обшивках, доцільно виконувати після стабілізації
деформацій конструкції будівлі.
Оброблення
швів між гіпсокартонними листами
Для оброблення швів гіпсокартонних
листів необхідно:
–
за допомогою шпателя завширшки 10 см нанести тонкий шар шпаклівки обабіч кута;
перегнути армовану стрічку під кутом 90о ;
–
накласти стрічку на кут і шпателем злегка втиснути її в шпаклівку; відірвати
зайву частину стрічки;
– шпателем для внутрішніх кутів занурити
стрічку у шпаклівку, тримаючи його під кутом 45о , і рухати його по стрічці,
достатньо сильно притискуючи до неї так, щоб з під стрічки вичавлювалася деяка
кількість шпаклівки; рух шпателя здійснювати від середини стрічки до її кінців;
–
розрівняти шпаклівку шпателем для внутрішніх кутів або шпателем завширшки 15
см; дати їй затужавіти протягом 24 год.; злегка зачистити зашпаровану поверхню
наждачним папером або протерти вологою губкою до видалення плям шпаклівки;
нанести другий шар, а потім у разі потреби – і третій.
Зашпарування тріщин по стрічці,
накладеній на стик, виконують у такій послідовності:
– видалити частину шпаклівки пошкодженої
ділянки стрічки і шпателем завширшки 10 см нанести тонкий шар шпаклівки навколо
пошкодженої ділянки; вкласти і втиснути армовану стрічку в шпаклівку шпателем
шириною 10 см;
– розрівняти шпаклівку шпателем
завширшки 15 см, дати їй затужавіти протягом 24 год.; злегка зачистити
зашпаровану шпаклівкою поверхню наждачним папером і, якщо необхідно, нанести
додаткові шари шпаклівки шпателем завширшки 15 або 25 см.
При шпаруванні тріщин на кутовій
захисній накладці необхідно: очистити від шпаклівки отвори кутової захисної
накладки й укріпити її планки шурупами не більше, як 15 см по всій довжині
тріщини; шпателем завширшки 10 см нанести тонкий шар шпаклівки на тріщину;
розрівняти шпаклівку за допомогою шпателя завширшки 15 см і дати їй затужавіти
протягом 24 год.; для видалення плям шпаклівки зачистити всю зашпакльовану
поверхню наждачним папером або протерти її вологою губкою; нанести другий шар
шпаклівки.
Для шпарування виступів на стиках ГКП
необхідно: зачистити стик, уникаючи при цьому надмірних пошкоджень картону ГКП
або армованої стрічки; шпателем завширшки 25 см нанести тонкий шар шпаклівки на
стик; розрівняти шпаклівку на відстані приблизно 25 см від виступу обабіч
нього; дати шпаклівці затужавіти протягом 24 год.; для видалення плям шпаклівки
злегка зачистити зашпаклювань поверхню або протерти її вологою губкою; шпателем
завширшки 25 см нанести другий шар, у разі потреби – третій шар шпаклівки.
Ґрунтування
поверхонь гіпсокартонних листів
Гіпсокартонні основи характеризуються
різною всмоктувальною здатністю, і для вирівнювання цих поверхонь їх слід
покрити ґрунтувальним складом суміші із забезпеченням надійного зв’язку між
ґрунтовкою й основою, а потім між основою і покриттям. Якщо такий зв’язок
забезпечується, то перед фарбуванням поверхні достатньо її поґрунтувати складом
суміші, що не містить розчинників, для забезпечення лише нормалізації адсорбції
вологи. Застосування водорозчинної фарби
як ґрунтівки небажано, оскільки зв’язок між нею і картоном буде послаблений вже
тим, що барвник був розчинений у воді раніше і тому він уже не матиме належного
зв’язку з основою. Він буде ніби розділювальним прошарком між основою і фарбою,
що перешкоджає її нормальній адгезії до основи. Тому найбільш придатною
ґрунтівкою для фарб є глибока ґрунтівка «Тіфенгрунд», яка швидко висихає, не
містить розчинників і є безбарвною.
Гіпсокартонні поверхні прогрунтовані
матеріалом «Тіфенгрунд», можуть бути пофарбовані масляними, смоляними,
поліуретановими і епоксидними барвниками. Якщо таку поверхню планують
пофарбувати масляною фарбою, то замість ґрунтівки можна скористатися
«Фініш-пастою», яка, зазвичай, використовується для обробки швів.
Ґрунтовка під шпалери може складатися з
водного розчину фарби або клею для шпалер, щоб згодом шпалери можна було
відокремити від гіпсокартонної поверхні. Інакше клей може так просочити картон,
що під час відокремлення шпалер він може бути пошкоджений.
Гіпсокартонні поверхні, призначені для
облицювання керамічною плиткою, можна ґрунтувати глибокою ґрунтовкою
«Тіфенгрунд» і ґрунтувальною емульсією для зчеплення («Хафт-емульсія»), які
наносяться на підготовлені картонні поверхні ГКЛ пензлем або малярною щіткою.
Подальші облицювальні роботи можна виконувати після висихання ґрунтувальних
складів, на що потрібно не менше 3 год. Слід відмітити, що перед нанесенням
оздоблювального покриття ґрунтівка має повністю висушитися і затвердіти,
оскільки лише поверхневого висихання ґрунтівки недостатньо. Не рекомендується
ґрунтувати оздоблювальні поверхні розпилювачем.
На поверхню ГКЛ, підготовлену належним
чином, можна нанести будь-які оздоблювальні покриття, які застосовуються для
оздоблення звичайних оштукатурених поверхонь із застосуванням (мокрих)
технологічних процесів: фарбування, наклеювання шпалери, керамічних плиток.
Для приклеювання шпалер до заґрунтованих
поверхонь можна використовувати всі стандартні клеї для шпалер, в тому числі й
для шпалер з потовщеною основою.
Підготовлені поверхні ГКЛ можна облицьовувати
керамічною плиткою по тонкому шару клею на основі цементу або синтетичних смол.
Для приклеювання керамічної плитки до
гіпсокартонних поверхонь слід використовувати клей для плитки «Флізенклебер
Кнауф». Клей «Флізенклебер» наноситься на оздоблювану поверхню по ґрунтівці
«Тіфенгрунд» шпателями або малярною лопаткою, потім за допомогою зубчастого
шпателя (висота зубців 3-6 мм), слід прочесати нанесений шар клею.
Якщо плитка зі зворотнього боку має
глибоке профілювання, то треба користуватися зубчастим шпателем із крупнішими
зубцями. При укладанні плитки вирівнюються за допомогою напрямного шнура. До
стінових і стельових поверхонь, оброблених ґрунтівкою «Тіфенгрунд», можна
приклеювати також дзеркальну плитку. Для цього слід використовувати клей для
дзеркал «Шпігель Клебер Кнауф». Це готовий до використання нейтральний
силіконовий клей, який також застосовується для довговічних еластичних
ущільнень. Він випускається у балончиках і наноситься на тильну знежирену й
чисту поверхню дзеркальної плитки вертикальними смугами (завширшки 10 мм) на
відстані 25-30 см одна від одної. Товщина шару клею не повинна перевищувати 2
мм . Після нанесення клею дзеркальні плитки обережно і рівномірно притискуються
до оздобленої поверхні. Затвердіння клею відбувається впродовж доби.
Контрольні запитання:
1. У чому сутність застосування
гіпсокартонних систем?
2. Який інструмент застосовується в
гіпсокартонних роботах?
3. Як монтуються гіпсокартонні
перегородки?
4. Вимоги до транспортування
гіпсокартонних листів?
5. Як опоряджуються кути стінових і
стельових поверхонь?
6. Перерахуйте види гіпсокартонних листів, їх
ознаки?
7. Які вимоги до підготовки поверхонь
під опорядження гіпсокартонними листами?
8. Як обробляються шви між гіпсокартонними
листками?
Немає коментарів:
Дописати коментар